Розкрито сутність психолінгвістичного сегмента, який систематизує психологічні механізми процесу перекладу, до яких у дослідженні віднесено загальні психологічні (сприймання, пам’ять, розуміння), специфічні діяльнісні психологічні (рівень регуляції діяльності, увага, випереджаюче відображення дійсності (ймовірнісне прогнозування)) та специфічні (механізми перекодувань зовнішніх кодів мови у внутрішні коди мовлення, механізм переключення з однієї мови на іншу, механізми компресії і декомпресії) механізми діяльності перекладача. Простежено формування сучасної перекладацької теорії з точки зору соціо-історичного та психолінгвістичного підходів. Зроблено висновок про чітку взаємозалежність у процесі перекладу між мовою, мовленням і мисленням. Психолінгвістичний аспект дослідження перекладу дає змогу трактувати міжмовну комунікацію як мовленнєву мисленнєву діяльність майбутнього перекладача, із унікальною можливістю простежити й проаналізувати специфіку мозкових процесів під час цієї діяльності. Основні параметри, за якими різняться виражені в мовній формі категорії, можна трактувати як універсалії людського мислення, тобто психолінгвістичні універсалії. Переклад визначено як складний процес, що потребує багаторівневого аналізу семантичних полів, синтаксичних структур, культурних відмінностей носіїв двох мов, задіяних у мовленнєвій інтеракції. Проаналізовано особливості процесу підготовки майбутніх перекладачів до професійної діяльності. Обґрунтовано ключові аспекти успішної професійної підготовки. З урахуванням психолінгвістичного сегмента у професійній підготовці майбутніх перекладачів визначено два типи складових у цьому процесі: до психологічних належать складові творчого потенціалу особистості перекладача, а до психолінгвістичних – характеристики тексту перекладу та його адекватності як результату перекладацької діяльності. Визначено роль психолінгвістичного сегмента в організації навчального процесу, спрямованого на підготовку майбутніх перекладачів до професійної діяльності, спроектовано та розроблено модель реалізації творчого потенціалу майбутнього перекладача. Доведено, що для реалізації творчого потенціалу перекладача його творчі задатки відіграють важливу роль, тобто здібності перекладача є певним винятковим способом адаптації до світу предметів, соціального світу. Вказано, що творчі здібності як спосіб адаптації до фізичного світу уможливлюють збагачення фонду енциклопедичних знань перекладача.