На засадах мікроісторичної стратегії, принципів історизму, об'єктивності, наукового плюралізму, конфесійної безсторонності реконструйовано множину контекстів, у яких насельники Києво-Печерської Успенської лаври 1786 р. -перших десятиліть XX ст. вступали в соціальні взаємодії щодо її шанованих ікон та реліквій і визначено, чи становили ці взаємодії систему: з'ясовано рівень дослідженості проблеми й інформаційний потенціал джерельної бази; встановлено, як зазначені святині впливали на спілкування між братією Лаври; визначено загальні засади й методи взаємодій з заінтересованими сторонніми; проаналізовано спілкування керівної та рядової братії з тими, хто мав нестандартні запити щодо святинь; простежено напрямки й засади обміну сакральними об'єктами між Лаврою та зовнішнім світом.