У дисертації репрезентовано результати історико-педагогічного дослідження теорії і практики розвитку природничо-математичної освіти дівчат на території України у ХІХ –на початку ХХ століття. Обґрунтовано теоретико-методичні засади генези природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах досліджуваного періоду. Схарактеризовано трансформацію концепцій жіночої освіти, основні підходи до їхньої реалізації в дореволюційну добу; взаємозв’язок з наявними природничо-науковими теоріями та підходами до викладання природничо-математичних дисциплін. Обґрунтовано періодизацію розвитку природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України ХІХ –початку ХХ століття, яка включає: організаційно-регламентаційний (1802–1851рр.); громадсько-просвітницький (1852–1901рр.); реформаційно-уніфікаційний (1902–1919рр.) періоди. Виділено тенденції, принципи, зміст, форми, методи та засоби природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України впродовж відповідних часових меж.Окреслено позитивний ретроспективний досвід природничо-математичної освіти дівчат в Україні ХІХ –початку ХХ століттята визначено основні напрями його екстраполяції в сучасні заклади освіти. Ключові слова:жіноча освіта, природничо-математична освіта, розвиток природничо-математичної освіти дівчат, навчальні заклади для дівчат, зміст навчання, методи навчання, форми навчання, засоби навчання.