У дисертації вивчається когнітивно-прагматична природа й функціонування мовленнєвого акту (МА) вибачення як системи, зумовленої психологічними й соціокультурними чинниками. Вибачення визначається як гібридний МА, що поєднує дві рівноправні складові іллокутивної сили вибачення: емотивну - вираження психологічного стану провини й сорому, та спонукальну - прохання про вибачення. Вибачення - конвенціональний МА, засіб утілення стратегій дистанціювання у дискурсі, що реалізується як простий або складний МА і здатний утворювати кластери вибачень у межах мовленнєвого ходу. МА вибачення базується на етичному лінгвокультурному концепті ВИБАЧЕННЯ та моделюється у вигляді когнітивного сценарію. МА вибачення є системою превентивного й корегувального підтипів та прагмасемантичних різновидів останнього. Історично варіативними у МА вибачення виявляються його локуція, конфігурація прагматичного поля вибачення, принцип увічливості, окремі прагмасемантичні різновиди. Ключові слова: мовленнєвий акт вибачення, гібридна іллокутивна сила, концепт ВИБАЧЕННЯ, корегувальний та превентивний підтипи, прагмасемантичні різновиди, прагматичне поле вибачення, історичне варіювання.