У статті досліджено проблему функціональної ролі світогляду у структурі особистості. Охарактеризовано його зв’язок зі спрямованістю особи, її когнітивним компонентом, компонентом досвіду, характером та регуляторним компонентом. Доведено, що у структурі вказаноїї спрямованості особистості світоглядні ідеали, принципи та переконання, утворюючи вищий її щабель, забезпечують ієрархізацію мотиваційно-ціннісних особистісних утворень та уможливлюють здійснення людиною на цій основі продуктивних тактичних і стратегічних життєвих виборів. Аргументовано, що зв’язок світогляду з когнітивною сферою особистості виявляється під час вирішення нею життєвих задач, де світоглядні структури опосередковують перебіг вироблення пізнавального ставлення до конкретної задачі, беруть участь у реалізації метакогнітивної регуляції процесу її розв’язання та уможливлюють утілення прийнятого рішення у життєвій стратегії. Підкреслено, що світоглядні переконання також постають ціннісно-смисловою опорою стратегічного цілепокладання та свідомої саморегуляції, забезпечуючи переведення змістів повсякденного досвіду до конкретної структури проектованої життєвої програми та визначаючи спектр можливих варіантів її учинкових реалізації. Насамкінець констатовано той факт, що визначеність особистості відносно значущих об’єктів або явищ дійсності, що зумовлює формування та реалізацію індивідуального стилю та відповідного варіанту життя, пов’язана з її характером, який є виразником певного типу її світоглядного ставлення до плину життя.