У статті проаналізовані акценти проблематики відповідальності особистості у вітчизняній, а також сьогочасній психології, що охоплюють її пізнання через феноменологічні підходи в контекстах життєвого шляху і соціального повсякдення. Зокрема перший обґрунтовано в концепціях С. Л. Рубінштейна, К. О. Абульханової-Славської, Д. Н. Узнадзе, М. М. Бахтіна, В. А. Роменеця, А. О. Реана, Л. І. Дементій, Б. Ф. Ломова, І. А. Сагань та ін., котрі обстоюють думку про те, що відповідальність детермінується життєвими подіями; відображає співвідношення особистих мотивів, цілей, засобів життєдіяльності; реалізується в кожній конкретній життєвій ситуації за траєкторією її індивідуального буття, що актуалізує здатність відповідати за здійснені учинки; постає у часовій розгортці – за виконану дію, за те, що потрібно зробити, за дану конкретну мить життя; взаємокорелює з такими категоріями, як ініціативність, активність, стратегія життя, свобода волі, обов’язок, зобов’язання, суспільна необхідність, життєвий вибір тощо; завдяки їй людина досягає індивідуальної та суспільної мети, стає суб’єктом життєдіяльності, вчинення тощо. Другий підхід описано К.К. Платоновим, К.К. Муздибаєвим, І.С. Коном, М.В. Савчином, В.І. Сперанським, Н.А. Мінкіною, О.Є. Фурман та ін., які констатують соціальний характер цього феномену і розглядають відповідальність як критерій моральної зрілості особистості, першооснову її професійності, атрибут зрілого вчинку, довершеного особистісного вчинення; воднораз доведено, що соціальна відповідальність разом із особистою утворюють фундамент справедливості (Н.А. Мінкіна). Загалом відповідальність – це одна із найважливіших якостей особистості, котра інтегрує всі її психічні функції, дає змогу суб’єктивно сприймати нею навколишню дійсність, емоційно ставитись до обов’язку; також вона є моральною рисою людини, котра зосереджує в собі усвідомлені як обов‘язок, зобов’язання, життєву позицію, самостійність, самоконтроль, добровільність, так і свободу та креативність.