У статті представлено спробу загального комплексного аналізу проблем дизайнерської термінології. В контексті особливостей умов її функціонування розглянуто низку лінгвістичних та позалінгвістичних чинників, які впливали на її становлення та розвиток. Закцентовано увагу на питаннях формування сучасної української термінології дизайну. З'ясовано, що найбільш дискурсивними з них залишаються аспекти семантичного змісту термінів. Для прикладу праналізовано такі поняття як "технічна естетика", "арт-дизайн", "етно-дизайн", "еко-дизайн" та деякі інші. Основну ж увагу дослідження зосереджено на ключовому терміні "дизайн", максимально можливих історичних та географічних межах його осмислення. В результаті встановлено, що, по суті, "дизайн" є означенням певного плану задуму - етапом розумової творчо-проектної діяльності до моменту реалізації чи створення нового.