Дисертацію присвячено дослідженню проблеми формування комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій у процесі наземної підготовки. Терміносполучення витлумачено як складне динамічне й системне утворення особистості, що інтегровано відображається в меті, предметі, способах миротворчих інтеракцій, якості зворотного зв'язку між суб'єктами процесу миротворення та складається із ціннісно-мотиваційного, когнітивного, операційно-діяльнісного, емоційно-вольового й самооцінного компонентів, а також професійно важливих якостей. Визначено компоненти комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій. Розроблено, обґрунтовано й експериментально перевірено необхідні педагогічні умови формування комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій: накопичення потенціалу професійно-комунікаційної надійності через акцентоване розширення змісту виокремлених дисциплін наземної підготовки відібраними кейсами миротворчих завдань; інтенсивне застосування в аудиторній та позааудиторній навчальній діяльності еволюційно усталених полікультурних патернів англійської мови, що підтверджені досвідом успішних миротворчих операцій; використання комплексної моделі безаварійної експлуатації авіаційної техніки під час тренажерної підготовки, змістовою домінантою якої є перманентне відпрацювання бінарних вправ взаємодії з фахівцями миротворчого контингенту. Обгрунтовано модель формування комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій.