У дисертації комплексно досліджено національну та освітню політику урядів міжвоєнної Польської держави, спроби її реалізації в Галичині та реакцію на неї населення. Простежено причини та наслідки впровадження політики національної та державної асиміляції меншин у національній сфері, а також концепцій національного та державницького виховання у шкільництві. Обгрунтовано, що національно-освітня та мовна політика Польщі призвели до скорочення кількості початкових і середніх шкіл з мовами навчання меншин, їх утраквізації, ускладнили непольському населенню здобуття освіти у вищих навчальних закладах. Проаналізовано відстоювання українськими, єврейськими та німецькими політичними партіями, культурно-освітніми товариствами, громадсько-політичними діячами та духовенством освітніх і мовних прав населення, що стало можливим завдяки активній культурно-просвітницькій роботі, суспільно-політичній і парламентській боротьбі. Розглянуто освітню діяльність польської спільноти краю, яка, перебуваючи в Галичині у меншості, зосередилася на розвитку національного шкільництва, поширенні полонізаційних впливів і запобіганні денаціоналізації місцевих поляків.