У монографії розглянуто процес становлення та функціонування міського суспільства Волині у ранньомодерну добу. Проаналізовано проблему дефініції, класифікації та термінології міських поселень. При аналізі поняття "'місто" звернено увагу на доцільність підходу до цієї проблеми з правової точки зору. При характеристиці малих міст, які переважали численно, варто пам'ятати, що Це були не недорозвинені міські поселення, а саме той тип поселення якого потреоував регіон, і які справно виконували міські функції. Вивчено функції міських поселень та фактори їх розвитку. З'ясовано роль власників приватних та старост королівських міст на формування устрою та особливості розвитку волинських міст. Особлива увага приділена міському управлінню та участі у ньому війта, лентвійта, ради, лави та найманих міських урядників. Війтами здебільшого були шляхтичі, що приводило до протистояння між ними та міською громадою, яка усвідомлювала свої власні інтереси і обстоювала їх. Лентвійти призначалися війтами і були виконавцями їхньої волі. Описано міське судочинство та його особливості у королівських та приватних містах. У судочинстві застосовували норми магдебурзького права, Литовського статуту та звичаєвого права. Прослідковано джерела формування міської громади. Ними були: природний приріст населення, переселення та втечі до міст. Правове становище міщан передбачало комплекс прав та обов'язків. Соціальна структура міського населення була досить розгалуженою. Поза умовним поділом на патриціат, поспільство і плебс, у містах проживали чисельні групи населення, які важко віднести до котроїсь із зазначених категорій. В етнічному складі міського населення переважали українці. Професійний склад міщанства великих міст був більш розвиненим, натомість малих міст - мінімальним. Важливе місце у міському соціумі займала шляхта, яка не раз займала ключові міські уряди.