Дисертацію присвячено актуальній темі виховання особистісної ідентичності дітей старшого дошкільного віку. Шляхом теоретичного аналізу уточнено сутність поняття "особистісна ідентичність дитини старшого дошкільного віку" як внутрішню динамічну структуру, яка інтегрує уявлення дитини про себе відносно інших людей та оточуючого середовища, утверджує, розширює та поглиблює визначення нею себе для себе та забезпечує цілісність і тотожність особистості. Обґрунтовано компоненти особистісної ідентичності старших дошкільників (когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінковий); визначено критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний та поведінково-діяльнісний), показники і рівні вихованості означеного феномену (високий, достатній, середній, недостатній). Вперше теоретично обгрунтовано та розроблено педагогічні умови (забезпечення суб'скт-суб'сктної взаємодії між учасниками педагогічного процесу (дитина-дитина, дитина-дорослий, дитина-група дітей); створення емоційно-збагаченого середовища, спрямованого на виховання у старших дошкільників особистісної ідентичності; впровадження відповідного методичного забезпечення процесу виховання особистісної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку; підвищення рівня професійної компетентності вихователів закладів дошкільної освіти щодо особистісної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку) та методику виховання особистісної ідентичності у дітей старшого дошкільного віку.