У дисертації досліджено становлення й розвиток автономії в університетах України (XIX - початку XX ст.) як конструктивний, цілеспрямований, поетапний, але водночас непослідовний, фрагментарний і суперечливий процес з погляду сучасних методологічних позицій, аксіологічного, системного, структурного, комплексного, функціонального, логічного, конкретно-історичного, персонологічного, синергетичного, цивілізаційного підходів. Ураховуючи авторські критерії, розроблено й обґрунтовано періодизацію процесу розвитку автономії в університетах України у визначених хронологічних межах (1 - 1802-1834 рр. - перспективно-констатувальний у розвитку автономії; II - 1834-1861 рр. - обмеження автономії у зв'язку з неоднозначним ставленням владних структур, освітніх і громадських діячів до автономізації університетів; III -1861-1882 рр. - відновлення й подальшого розвитку автономії на основі вітчизняних здобутків і досягнень європейських університетів; IV - 1882-1917 рр. - аналітико-пошуковий в університетській автономії у зв'язку зі зміною місії і завдань університету). Визначено передумови, чинники, закономірності, суперечності й провідні тенденції розвитку автономії в університетах України XIX - початку XX ст.; проаналізовано відображення автономії в законодавчих документах Міністерства народної освіти, схарактеризовано університетські статути. Окреслено шляхи впровадження персоніфікованих ідей і досвіду автономії в закладах вищої освіти України в сучасних умовах.