Дисертація є першим в українській фольклористиці комплексним дослідженням динаміки функціонування анекдоту в к. XX - на поч. XXI ст. У роботі проаналізовано різні форми побутування анекдоту та кореляцію його функцій і комунікаційних можливостей у нових для жанру умовах. Досліджено трансформації функцій анекдоту в умовах змін форм побутування та трансляції жанру, для чого розроблено детальну класифікацію функцій з огляду на їхню роль у комунікативному акті. Визначено комунікативні особливості анекдоту в усному функціонуванні, бажані риси адресата і адресанта та характеру взаємодії між ними. Розкрито специфіку анекдоту як складової сміхової культури та постфольклору. З'ясовано характер і форми трансформації жанру внаслідок поширення текстів у збірниках, журналах, газетах, на телебаченні, в інтернеті. Проведено порівняльний аналіз жанрів анекдоту та інтернет-мему, виявлено подібні та відмінні риси, схарактеризовано особливості взаємовпливу цих жанрів (візуалізація анекдоту і вербалізація інтернет-мему).