Дисертація є цілісним релігієзнавчим дослідженням, в якому реалізовано спробу конституювання одного з напрямів практичного релігієзнавства, який означено як прогнозування релігійних процесів. На основі методології, ґрунтованої на системному й пол і дисциплінарному підході, здійснено комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз прогнозного потенціалу релігієзнавчої науки, визначено основні поняття, виявлено методологічні особливості прогнозування та можливі межі його застосування в релігієзнавстві. Інтеграційний підхід уможливив використання дискурс-аналізу, синергетичної парадигми, прогностики, окремих досягнень в експертології (як складової прогностики), філософії та соціології релігії, політології, соціального та політичного прогнозування, напрацювань в інноваційному управлінні тощо. Це дозволило визначити об'єктом осмислення релігійну ситуацію як концентроване вираження всього комплексу релігійних проявів у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості в контексті існуючого соціального середовища. Такій підхід уможливив створення концептуальної матриці релігійної ситуації як складноорганізованої системи - об'єкту прогнозування та управління.