У дисертації досліджується проблема сенсу життя у філософії Ф. В. Ніцше. Духовна криза суспільства була причиною пошуку німецьким філософом моралі для вільної людини на шляху руйнування традиційних цінностей, орієнтація на які знищує особистість та її віру у власні сили. На думку Ніцше, головною умовою вдосконалення людини є воля до влади, за допомогою якої слабкий зможе стати сильним. У філософії німецького мислителя не менш гостро стоїть питання щодо любові до ближнього, милосердя та співчуття. Ці поняття так міцно прикипіли до психіки тогочасної людини, що будь-який сумнів у їх доцільності викликав глибоке обурення як з боку представників церкви, так і з боку простого обивателя. Згідно з Ніцше, найвище завдання людини полягає в тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, шляхетною, мужньою і висококультурною особистістю. Людина є вільною та сильною, якщо усвідомлює себе особистістю. Лише за умови виконання всіх цих умов людина буде справді вільною та моральною. Всю соціально-політичну історію Ніцше характеризував як боротьбу двох воль до влади - волі сильних видів аристократичних панів і волі слабких - маси, рабів, юрби, череди. Аристократична воля до влади - це інстинкт підйому, воля до життя. У зв'язку з цим Ніцше вказував на той факт, що особистість, подолавши себе, стане прекрасним, могутнім надлюдським видом, який здатний зробити життя цінним та сповненим сенсу.