Дисертацію присвячено дослідженню можливостей і перспектив інтродукцій фобій у площині культурно-узагальнюючого та комунікативного антифобіального досвіду європейської культури. На основі систематизації методологічних засад аналізу фобій в історії філософії виявлено основні парадигми розуміння страху та розкрито закономірності динаміки фобієзнавчого європейського дискурсу. Обгрунтовано методологічну доцільність застосування авторського поняття "культурні інтродукції фобій" в описах складного процесу взаємодії культурних практик поводження з фобіями. В якості культурних інтродукцій фобій в роботі аналізується дитяча та юнацька література ХХ-ХХІ ст., що виявляється тим культурним каналом, через який за допомогою казкових та фантастичних наративів здійснюється систематизація, популяризація та розвиток фобієзнавчого досвіду європейської культури.