У статті проаналізовано риси хорового письма П. Козицького в циклі "Вісім прелюдів-пісень". Написані у традиціях М. Леонтовича, твори П. Козицького показують нові ґрані трактування акапельного звучання як індивідуально трактованого "хорового інструменталізму". Проаналізовані твори демонструють дві з головних образно-семантичних сфер хорового жанру в українській музиці фольклористичного напрямку. Перша сфера - це трагедійність у баладі "Ой у полі, полі світлиця стояла…", де досягають високого рівня поетичний символізм та поліфонічність музичного розвитку, як у "Прялі" М. Леонтовича та ін. Друга сфера - дитяча колядка, що у музичному плані має коріння в прадавніх фольклорних зразках і перегукується з "Дудариком" і "Щедриком" М. Леонтовича.