У процесі написання статті розкрито поняття «курдський сепаратизм», висвітлено особливості виникнення сепаратизму курдів в Ірані, Іраку, Туреччині та Сирії, його причини, форми прояву, осередки поширення; розглянуто можливі наслідки курдського сепаратизму. Виявленоо, що проблема курдського сепаратизму вважається основною загрозою стабільності на Близькому Сході, а сепаратизм курдів є головним внутрішнім питанням для Ірану, Іраку, Сирії та Туреччини, що може спричинити дестабілізацію в цих країнах і навіть крах деяких з них. Його наслідки можуть мати відгомін у всій Азії, активізуючи відцентрові процеси у багатьох інших азійських країнах та спричиняючи появу нових державних структур на карті регіону, а також напругу в Європі, для багатьох країн якої проблема сепаратизму є дуже актуальною. Встановлено, що сепаратизм курдів виник в силу етнічних відмінностей серед населення країн, в яких вони живуть, а також через неправильну політику щодо курдів, а саме пригнічення та дискримінацію курдського народу, його культури, мови та традицій урядами цих країн. Також простежується вплив історичних та зовнішніх політичних факторів. За формою прояву сепаратизм курдів можна оцінити як сецесійний. Хоча в націоналістичних колах переслідують ідею утворення Великого незалежного Курдистану як єдиної держави шляхом об’єднання заселених етнічними курдами сусідніх територій Туреччини, Ірану, Іраку та Сирії, однак через існування внутрішніх суперечностей та блокування регіональними державами прагнення до незалежності, курдів більше влаштовують ширші права та автономія в країнах, де вони зараз живуть і за що борються з урядами цих країн, з можливим подальшим формуванням національних держав. Курдський етнічний сепаратизм в усіх досліджуваних країнах активний за інтенсивністю та небезпечний за своїми наслідками, оскільки часто супроводжується збройними конфліктами та людськими жертвами. На сьогоднішній день для боротьби з сепаратизмом курдів уряди використовують, переважно, силові методи, хоча це не вирішує проблему. Загалом, ефективні методи боротьби з етнічним та релігійним сепаратизмом важко знайти, тому що, як зауважив політолог Вадим Карасьов, такий сепаратизм «дуже важко вилікувати».