У дисертаційній роботів перше в українському літературознавстві проаналізовано діаспорну жіночу проз удругої половини ХХ століття крізь призму системно-аналітичногопідходу. Об’єктом дослідження є романи, повісті, а також найрепрезентативніша мала проза –оповідання, новели, фрагментарні жанри (етюд, образок, акварель, ескіз). Так, розглянуто жанрово-стильові особливостіоповідань, зокрема різдвяне, соціальне, історичне, етнографічне, детективне, оповідання-портрет, психологічне оповідання. З’ясовано їх соціопсихологічні домінантиякпідґрунтя структурної, наративної, образної,стильової специфіки малої прози авторок.Представниці української діаспори в умовах поліетнічної культури писали високохудожні твори українською мовою за межамирідної землі. Такий факт засвідчуєїхню високу самосвідомість, осмислення патріотичного чину, заґрунтованістьвласного Я-его в національні основи. Доведено, що діаспорна жіноча проза другої половини ХХ століття оновилатематичну і жанрово-стильовусистеми, створивши, на наше переконання,інтелектуальну опозицію зааґанжованійпрозідоби соціалістичного реалізму. Д.Гуменна, О.Мак, Л.Коваленко розімкнулиісторичний простір України до світових масштабів, змоделювали образиперсонажіврізних суспільних верств, майстерно окреслили психологічні типи, голоси яких зазвучали різними тональностями, а композиційні прийоми, сюжетні повороти, стильові ознаки по-особливому увиразнилися черезліричнета орнаментальне письмоза зразками західноєвропейської літератури з отриманнямнаціональноїтрадиції. Ключові слова:жанр, стиль, світогляд, ґендерний підхід, дейксис, наратор, діаспора, жіноча проза, психологізм, символіка.