Робота присвячена аналізу структурно-семантичних особливостей односкладних речень в українській мові, представлених в українській етнолінгвокультурі, зокрема фольклорних та авторських текстах. Доведено правомірність використання терміна "одноядерні" та розглянуто парадигму таких речень, що включає шість основних типів: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні і номінативні. Проведені спостереження, здійснені на матеріалі українських календарно-обрядових пісень та поетично-драматичної творчості Лесі Українки, засвідчують, що одноядерні, або односкладні, речення є важливою граматичною категорією і займають вагоме місце в системі стилістичних засобів синтаксису. З одного боку, вони характеризуються різноманітними структурно-граматичними особливостями, з іншого - несуть важливе функціонально-семантичне навантаження в досліджених текстах. Ключові слова: одноядерні речення, односкладні речення, означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, українські народні пісні, поетична мова.