Магістерське дослідження присвячено вивченню прозової спадщини Григорія Сковороди. У роботі здійснено ґрунтовне дослідження жанрової своєрідності прози мислителя, здійснено аналіз сюжетно-фабульних ліній прози митця. У дослідженні доводиться, що твори Григорія Сковороди є не філософією у прозі, а філософічною прозою. Дослідниця приходить до висновку про те, що дидактичний характер прози, часте використання різноманітних стилістичних фігур, прагнення до удосконалення людської осбистості найяскравіше засвідчують про унікальний синтез бароково-просвітницької літератури у прозових текстах Г. Сковороди. Ключові слова: жанр, Бароко, белетристика, "сродна праця", філософський діалог, притча-діалог, трактат, художній образ, поетика, стиль.