Новелістика В. Стефаника - неординарне явище в українській літературі зламу століть. Василь Стефаник своїми короткими творами продемонстрував новий тип художнього мислення, заснованого на стислості викладу, мінімалізмі у використанні художніх засобів, міжродовій взаємодії епосу, лірики і драми в стратегії творення сумних екзистенційних картин селянського буття і глибоких психологічних переживань своїх героїв. Магістерське дослідження присвячене аналізу засобів драматизації і драматургійності зображуваного. Особлива увага надається вивченню форм діалогічного і монологічного мовлення як засобу драматизації і психологізації оповіді. Ключові слова: епічність, драматичність, полілог, діалог, монолог, новела, сценка-образок, конфлікт.