У магістерській роботі досліджується ритуально-міфологічна складова драматургії Лесі Українки. Творчий доробок митця засвідчує спільність із міфопоетичним образом світу. Письменниця майстерно використовує традиційні літературні теми та образи, послуговуючись продуктивною семантикою давньої міфології, зокрема в моделюванні трагічного. У роботі аналізується міфологічне художнє мислення на різних рівнях поетики, ритуалізація аспектів гри, ритуально-містерійний вияв драми. Ключові слова: архетип, гра, катарсис, міф, міфологема, ритуал, трагічне.