У магістерській роботі досліджується жанрова своєрідність великої прози І. Багряного, що дозволяє окреслити новаторство митця в жанрі роману в українському літературному дискурсі другої половини ХХ ст.; аналізуються жанрові структури романів "Сад Гетсиманський" і "Людина біжить над прірвою" крізь призму художнього мислення прозаїка, зокрема, обґрунтовується жанровий синтез автобіографічного, панорамного, відцентрового, документального романів у структурі "Саду Гетсиманського", а філософський роман "Людина біжить над прірвою" прочитується у контексті філософії екзистенціалізму. Відтак пропоноване дослідження сприяє створенню цілісної концепції розвитку українського роману в українській літературі ХХ ст. Ключові слова: роман, жанр, інтертекстуальність, панорамність, екзистенціалізм.