У роботі розглянуто поетику характеротворення дітей-підлітків на матеріалі збірки В. Винниченка "Намисто". Акцентовано на новаторстві оповідної прози, уміщеної у названій збірці, а також на її зв'язках з традиційними тенденціями у тогочасній літературі (М. Коцюбинський, І. Франко, Б. Грінченко та ін.). Охарактеризовано визначальну стильову манеру творення оповідань збірки (неореалістичний психологізм), а саму участь В. Винниченка у літературному процесі періоду творення "Намиста" окреслено як фазу активного психологізму. У роботі акцентовано на внутрішньо-почуттєвій сфері персонажів, психологізмі, що є домінантною рисою Винниченка-прозаїка, на тяжінні до підсвідомого, що наближає його до синтезу національної традиції і західноєвропейського екзистенціалізму в естетико-філософських пошуках. Узагальнено, що художній аналіз в оповіданнях "Намисто" має суб'єктивний характер і підпорядкований "історії душі". Підсумовано, що увиразнення психологічної панорами підліткового світу В. Винниченко досягає творенням широкого спектру почуттів, мовленнєвих аспектів,, психологізованого портрета. Системний розгляд прози про підлітків сприяє з'ясуванню специфіки психологізму не тільки як складової Винниченкової індивідуальної стильової манери, а підліткової літератури загалом. Ключові слова: В. Винниченко, оповідання, психологізм, неореалізм, драматургічність, художня деталь, мовленнєві аспекти.