У дисертації теоретично проаналізовано й емпірично досліджено систему психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей. Визначено зміст, динаміку, напрями, фокуси тощо системи такого супроводу, які зумовлені сімейним статусом, віковими характеристиками, тендерною диференціацією членів сімей, функційністю чи дисфункційніспо сімейної системи. Указано на технологію реалізації психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, яка здійснюється за допомогою надання комплексних взаємопов'язаних і взаємообумовлених заходів, організаційно-методичною основою котрих є цілеспрямований, поетапний процес (психодіагностика, психоедукація, психоконсул ьтування. психотерапія), представлений різними методами й прийомами, зумовлений знаннями індивідуальних і міжособистісних особливостей членів сімей, які реалізуються задля забезпечення оптимальних умов послідовного розвитку та збереження психологічного здоров'я всієї сім'ї як системи на рівні шлюбної й батьківської підсистем. Доведено виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, котрі змістовно визначають структуру психотипічного профілю членів сімей, що мають проблемних дітей, після проведення психологічного супроводу. Виявлено, що програма психологічного супроводу стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних елементів психотипів у напрямі розвитку властивостей здорового функціонування особистості. Відзначено, що дисертаційна робота містить перспективні напрями наукової роботи, що передбачають удосконалення програми психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей; поглиблення знань про структурно-функційні особливості її складників; детальне розкриття "особистісного та сімейного виміру" особистості відповідно до структурних компонентів, таких як вік, гендерна диференціація, тип і склад сім'ї; розроблення емпірико-діагностичних програм формування змісту психологічного супроводу сімей.