Розглянуто сучасні підходи до вивчення процесів соціалізації сучасного фахівця соціономічної професії крізь призму категорії соціальної активності як якісної характеристики просоціальної спрямованості особистості і значущого результату розвитку соціальних якостей особистості. Проаналізовано теоретичні та методологічні підходи до вивчення соціальної активності, що ґрунтуються на концептах сучасної гуманітарної науки і здійснюються на основі теоретичного (соціокультурного) осмислення взаємодії між суб’єктами освітнього процесу. Визначається креативний потенціал застосування категорії соціальної активності щодо представників соціономічних професій, що полягає у можливості значного розширення спектру розвитку індивідуальної і групової соціальної активності особистості майбутнього фахівця через залучення до наукового інструментарію педагогічної освіти методологічних напрацювань теорії соціальної взаємодії, соціальної комунікації, соціальної відповідальності до розгляду сучасних соціальних і професійно-освітніх практик з метою підвищення ролі освітніх процесів у соціальних змінах. Обґрунтовується потреба комплексного вивчення широкого спектра соціально-культурних аспектів соціалізації й професійного зростання особистості в системі сучасної української вищої професійної освіти відповідно до завдань та орієнтирів галузі професійної освіти і розробки цілісного концепту соціальної активності стосовно фахівців соціономічних професій на засадах особистісно зорієнтованої спрямованості сучасної професійної освіти з урахуванням потреби різнорівневого, постійно оновлюваного змісту навчання, виховання, застосування різноманіття технологій і джерел інформації, які б дозволяли майбутньому фахівцеві свідомо формувати власну індивідуальну фахову, соціокультурну та освітньо-культурну базу знань.