Розглянуто культурне розмаїття та культурний плюралізм як інтегративні складники компетентнісного підходу в сучасному освітньому процесі підготовки фахівця, як необхідну умову ефективної взаємодії в процесі крос-культурної та міжкультурної комунікації. У цьому контексті активного поширення набули близькі за значенням, проте відмінні за своєю суттю і метою застосування поняття: загальнокультурна, соціокультурна, культурологічна, полікультурна, крос- культурна та культурна компетентність. Подано розгорнутий порівняльний аналіз зазначених термінів з урахуванням ключових аспектів для їх диференціювання та відповідного контекстуального вживання. З метою синтезу наукової думки проаналізовано джерельну базу останніх років у царині компетентнісних взаємостосунків окремих осіб та груп різних культур, розмежовано поняття компетентностей залежно від їх смислу та сфери вживання. У кожній з компетентностей вичленено знання, вміння і досвід, а також особистісні характеристики людини, набуття та розвиток яких є основними для формування тої чи іншої компетентності у сучасного фахівця з урахуванням світових глобалізаційних процесів Визначення відмінних аспектів вказаних компетентностей дозволить чітко диференціювати вказані терміни у контексті реформування освітнього процесу в Україні та кваліфікованої підготовки майбутніх фахівців. Відзначено, що саме культурна компетентність постає у формі базової компетентності фахівця як умовно достатня міра його соціалізованості та інтеркультурованості. Цим зумовлена потреба її ширшого вивчення та аналізу в процесі професійної підготовки кваліфікованих спеціалістів.