У статті проаналізовано українські оніми в романах українських письменників М. Коцюбинського і Г. Хоткевича та їх німецькомовних перекладах. Досліджено механізми актуалізації експресивних можливостей онімів, виявлено залежність цих можливостей від соціальної ролі денотата, запропоновано стилістичні прийоми, що допомагають розкрити мовленнєвий потенціал ономастичного прошарку лексики. Розглянуто словотвірні моделі експресивного називання українських емоційно-оцінних антропонімів. З ’ясовано особливості використання кожним автором пропріальної лексики в канві художнього твору. Простежено способи передачі експресивності засобами німецької мови, яка має у своєму розпорядженні лише декілька суфіксів у літературній мові та в розмовних варіантах. Підтверджено, що у мовотворчості будь-якого письменника відображається об’єктивна дійсність, яка в межах художнього твору набуває певних видозмін залежно від авторської мети. Застосовано метод функціонально-стилістичного аналізу онімів, використаних письменником. .