Дисертація є історико-педагогічним дослідженням персоналістичної та регіоналістичної соціально-педагогічної проблематики. У роботі вперше у вітчизняному історико-педагогічному пізнанні комплексно проаналізовано зміст педагогічної спадщини і громадсько-просвітницької діяльності М. Андрієвського. Визначено теоретичні основи та новаторський зміст педагогічних ідей освітянина щодо виховання та розвитку особистості у середовищі школи-інтернату. Доведено, що в їхній основі було усвідомлення важливості трудового виховання, яке здійснювалося за допомогою створення педагогічного середовища, максимально наближеного до сім'ї, що забезпечувало реальний соціально-гуманістичний ефект родинного виховання. Розкрито зміст та особливості освітньо-виховної, організаційно-педагопчної та громадсько-просвітницької діяльності М. Андрієвського, виявлено етапи, особливості, закономірності та суперечності її розвитку. З'ясовано можпивості використання творчого доробку М. Андрєвського в умовах інноваційного розвитку освіти України. Ключові слова: Михайло Андрієвський, Гадяцька загальноосвітня школа-інтернат імені Є. П. Кочергіна, освіта, виховання, педагогічні ідеї, громадсько- просвітницька діяльність, трудове виховання.