У дисертації вперше теоретично обгрунтовано методологічні основи професійного самовдосконалення майбутніх учителів природничих дисциплін; визначено понятгя "професійне самовдосконалення майбутніх учителів природничих дисциплін" як систему зaxoдiв, обумовлених соціально- педагогічними вимогами до професії, спрямованих на внутрішній розвиток людини, що передбачає: самоактуалізацію, самопізнання та самоосвіту, результатом якого є готовність майбутніх учителів природничих дисциплін до професійного самовдосконалення. Визначення результату професійного самовдосконалення майбутніх учителів через поняття готовність обумовлена виявленою ідентичністю їх компонентів, відповідно критерії і показники професійного самовдосконалення відображають сформовану готовність до цього виду діяльності. Розроблено, апробовано й підтверджено ефективність структурно- функціональної моделі професійного самовдосконалення майбутніх учителів природничих дисциплін; обгрунтовано педагогічні умови її реалізації забезпечення взаємодії суб'сктів освітнього процесу (викладача та студента) на засадах педагогічної фасилітації; спрямованість освітнього процесу на розвиток самоосвітніх умінь студентів; створення системи організації та управління самостійною роботою майбутніх учителів природничих дисциплін із застосуванням інноваційних технологій. Ключові слова: освіта, професійне самовдосконалення, готовність до професійного самовдосконалення, майбутні вчителі природничих дисциплін, модель, педагогічні умови.