У дисертації науково обгрунтовано теоретико-методичні засади, розроблено та експериментально перевірено ефективність проєктування цифрового освітнього середовища наукової комунікації магістрів-дослідників та його застосування в процесі підготовки магістрів за освітньо-науковими програмами відповідно до завдань цифрововізації освіти. Проаналізовано вітчизняний та зарубіжний досвід запровадження магістерських програм дослідницького спрямування в контексті розв'язання проблеми вдосконалення підготовки магістрів-дослідників у вітчизняних закладах вищої освіти. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження, розроблено його поняттєвий апарат та концепцію. Змодельовано цифрове освітнє середовище наукової комунікації магістрів-дослідників, визначено критерії ефективності його проєктування й застосування. На основі аналізу вимог до підготовки магістрів за освітньо-науковими програмами в закладах вищої освіти розкрито сутність та структуру цифрової компетентності магістрів щодо здійснення наукової комунікації, теоретично обгрунтовано та розроблено модель її формування в цифровому освітньому середовищі, охарактеризовано критерії, показники й рівні сформованості. Визначено засадничі положення добору доцільних засобів підтримки наукової комунікації, спроєктовано цифрове освітнє середовище наукової комунікації магістрів- дослідників з урахуванням визначених критеріїв та розроблено методику його застосування у процесі підготовки магістрів за освітньо-науковими програмами. Ключові слова: цифровізація освіти, наукова комунікація, засоби підтримки наукової комунікації, магістр-дослідник, цифрова компетентніть, цифрове освітнє середовище наукової комунікації магістрів-дослідників, проєктування.