Дисертація присвячена актуальній проблемі формування здоров'язбережувальної компетентності студентів вищих технічних навчальних закладів не лише у процесі фізичного виховання, але й загалом, під час отримання освітніх послуг. У дисертації розкрито зміст та структуру формування та методики використання здоров'язбережувальної компетентності у процесі фізичного виховання студентів вищих технічних навчальних закладів інформаційно- комунікаційних спеціальностей, її теоретико-методологічні підходи, принципи, форми, методи та засоби. Розроблено концепцію системи здоров'збережувальної компетентності у процесі фізичного виховання студентської молоді на основі індивідуального підходу, а також послідовності і неперервності її застосування, в якій виокремлено та охарактеризовано загальнодидактичні та спеціальні принципи. Визначено, експериментально перевірено та згруповано педагогічні умови, зокрема: організаційно-педагогічні, дидактичні та психолого-педагогічні. Згідно кореляційного аналізу визначені показники, що найбільш характеризують рівень фізичної підготовленості та показники біологічного віку студентів. Науково обгрунтовано, розроблено та експериментально перевірено модель застосування здоров'збережувальної компетентності у процесі фізичного виховання студентів,який включає методологічно-цільовий, змістово-процесуальний та діагностично-результативний розділи і грунтується на методології системного, синергетичного, діяльнісного, особистісно- орієнтованого, інтегративно-іноваційного та компетентнісного підходів. Ключові слова: студенти інформаційно-комунікаційних спеціальностей, фізичне виховання, здоров'язбережувальна компетентність, малі форми активного відпочинку, здоров'я, біологічний вік, фізична підготовленість.