Простежується еволюція філософських уявлень про справедливість як одну з базових ціннісних універсалій, що виявляє інтенцію до подолання наявного стану речей на шляху до належного. В роботі запропонована авторська концепція справедливості як соціального екзистенціалу громадянського суспільства. На відміну від інтерпретації М. Гайдеггера і К. Ясперса, які відносили екзистенціали до переживань індивідуального рівня, соціальні екзистенціали характеризують переживання соціуму в цілому, описують невідрефлексований стан суспільної свідомості. Доводиться, що екзістенціал справедливості інтенційно спрямований на відтворення онтико-онтологічної цілісності людини. Наводиться перелік соціальних екзистенціалів: просторовість, темпоральність, історична справедливість, свобода, турбота, відповідальність, тривожність, страх, смерть тощо. Вказуються основні напрямки оптимізації громадянського суспільства в сучасній Україні. Ключові слова: справедливість, екзистенціал, соціальний екзистенціал, громадянське суспільство.