Незважаючи на великі успіхи в лікуванні тяжких опіків, кількість хворих з після опіковими рубцевими деформаціями і потворністю за останні два десятиріччя не зменшилось. Це пояснюється в основному збільшенням кількості тих, які вижили після тяжких опіків і важкістю лікування тяжкохворих, коли основні зусилля лікарів спрямовані на врятування життя постраждалого і менше уваги приділяється профілактиці можливих після опікових рубцевих деформацій. Крім цього поширеною причиною розвитку після опікових контрактур і деформацій є недостатньо активне хірургічне лікування хворих, які обпеклися, яким по тим чи іншим обставинам своєчасно не було виконано раню аутодермапластику, особливо в області шиї, кісті і крупних суглобів. У хворих з фізичною потворністю в зв'язку з перенесенням опіків, без порушення функцій вражених частин тіла, виникає почуття втрати, спостерігається патологічний розвиток особистості, що супроводжується втратою працездатності і ускладнює життя в суспільстві. При виконанні роботи була розроблена методика диференційованого підходу в фізичній реабілітації пацієнтів залежно від ступеня опікового ураження та етапу лікування, на якому знаходиться хворий. Зроблено акцент на важливості продовження реабілітаційних заходів і після завершення амбулаторного лікування. Ключові слова: опіки, вправи, оцінка результатів, фізична підготовка, реабілітація, огляд