Дисертація присвячена актуальній для української біографістики темі: комплексному висвітленню життєвого шляху i дослідженню наукової, apxiвної та громадської діяльності Олени Апанович. Дослідження дало змогу виділити ocновні етапи життя, прослідкувати еволюцію світогляду, уточнити наявну в українській історіографії періодизацію наукової діяльності О. Апанович. Вона зробила вагомий внесок в icтopiю та джерелознавство українського козацтва, вивчення козацького літописання та рукописної книги, дослідження біографії В.І. Вернадського, відродила маргіналістику. Працюючи в академічному інституті історії України, вчена стала важливим суб'ектом трансформацій в історичній науці і громадському житті України другої половини XX ст. ЇЇ наукова та громадська праця з історії і пам'яток українського козацтва давала поштовх до зростання національної самосвідомості в Україні. Про це свідчить її участь у проекті заповідника на Хортиці. Вивчення архівної діяльності Олени Апанович показало, що вона провадила значну роботу з упорядкування та публікації документальних фондів ЦДІА УРСР та відділу рукописів ЦНБ АН УРСР. Була активною і в жіночому русі у 1990 рр. Плідною була праця О. Апанович як керівника секції історичних пам'яток Київської організації УТОПІК. Ключові слова: Олена Апанович, історик, наукова діяльність, громадська діяльність, історія українського козацтва, збереження пам'яток, радянський / пострадянський учений.