У дисертації досліджена та описана макрообразна структура поетичного твору, релевантна для його інтерпретації, доперекладного аналізу, перекладу та аналізу якості його результату; опрацьований метод дослідження поетичного оригіналу та його перекладу за допомогою схеми макрообразної будови твору. Поетичний твір трактується як макрообразне утворення, що складається з автосемантичних, синсемантичних та субсемантичних образів, адекватне відтворення яких відображає єдність змісту і форми вірша в перекладі, підтекст поетичного твору кваліфіковано як складову його макрообразної структури, що підлягає відтворенню в перекладі, досліджені способи його творення і відтворення в перекладі; запропоновано до введения в науковий обіг низку термінів, за якими стоять явища, що є індикаторами повноцінності перекладу. Ключові слова: поетичний переклад, макрообраз, автосемантичний образ, автологія, металогія, синсемантичний образ, звукова семантика, субсемантичний образ, підтекст.