Дисертацію присвячено вивченню особливостей психологічної структури навчального цілепокладання у старшокласників. Здійснено теоретико-методологічне вивчення феномена навчального цілепокладання. Встановлено, що навчальне цілепокладання - це здатність особистості до усвідомленого визначення власних цілей навчання, їх узгодження з іншими особистісно-значимими цілями та оцінки досягнутого і бажаного результату навчання. З'ясовано, що у старшокласників навчальне цілепокладання постає як процес визначення освітніх перспектив. Побудовано структурно-функціональну модель навчального цілепокладання у старшокласників, яку складають: типи навчальних цілей (пізнавальні, пізнавально-прагматичні, соціально-прагматичні, формально-навчальні) та блоки психологічної компетентності (когнітивний, мотиваційний, діяльнісний, рефлексивний, регулятивний). Домінування типу навчальних цілей визначає тип навчального цілепокладання, а розвиток блоків психологічної компетентності - рівень його сформованості. Емпірично з'ясовано, що усі типологічні групи старшокласників за сформованою психологічною структурою навчального цілепокладання є позитивними, оскільки спрямовані на побудову учнями індивідуальних навчальних траєкторій. Водночас, найменш перспективним є формально-навчальний тип учнів, а найбільш конкурентоспроможним визначено пізнавальний тип. Розроблено та апробовано технологію розвитку психологічної структури навчального цілепокладання через звернення старшокласників до їх життєвих перспектив та рівня сформованості психологічної компетентності. Ключові слова: навчальна діяльність, старший шкільний вік, цілепокладання, навчальне цілепокладання, пізнавальні цілі, пізнавально- прагматичні цілі, соціально-прагматичні цілі, формально-навчальніі цілі, когнітивний блок, мотиваційний блок, діяльнісний блок, рефлексивний блок, регулятивний блок, психологічна компетентність.