У дисертації відображено результати комплексного дослідження теорії й практики соціального виховання дітей в Україні 20-30-х pp. XX ст. як феномену в історії педагогіки та освіти країни. У роботі доведено, що основні напрямки розвитку теорії й практики соціального виховання визначалися змінами основної парадигми вітчизняної освіти. Розкрито перебіг особливостей розвитку феномена "соціальне виховання" в історичний період України (1920-30-ті pp.), обґрунтовано особливості організаційно-педагогічного і науково-методичного забезпечення його реалізації. Ця особливість розкрита через аналіз і об'єктивний виклад практичних складників: законодавчої бази, форм соціально-педагогічної роботи в питаннях охорони дитинства, змісту, цілей, завдань і практики реалізації соціального виховання в різних типах дитячих закладів із використанням досвіду роботи організацій дитячого руху.