У дисертації проаналізовано теоретико-методологічні засади та стан дослідження проблеми розвитку вищої освіти України кінця XX - початку XXI ст. На основі авторської концепції здійснено періодизацію цього процесу та його сутнісну характеристику. Виокремлено й розкрито провідні тенденції еволюціїосвітньої галузі Української держави на основі вітчизняних педагогічних традицій та принципів її інтеграції в Європейський простір вищої освіти і науки. Обґрунтовано, що спільними для всіх трьох періодів були дві тенденції: зростання ролі вищої освіти як провідного чинника забезпечення життєдіяльності держави, суспільства та кожного індивіда та її періодична криза, зумовлена переважно недостатністю фінансування. Розкрито тенденції формування кадрового потенціалу для вищої освіти України в досліджуваний період. Розроблено пропозиції щодо подальшої трансформації освітньої галузі держави в умовах інформаційного суспільства та євроінтеграційних процесів.