Дисертація є першим ґрунтовним дослідженням екологічних аспектів сучасної літератури для дітей. На матеріалі прози З. Мензатюк, О. Ільченка, І. Андрусяка доведено ефективність екокритики. Простежено роль інтердисциплінарних досліджень у сучасному літературознавстві, зокрема проаналізовано становлення та розвиток екокритики («зелених студій») як аналізу літератури та культури в аспекті екологічних взаємодій. У творах Олени Пчілки, О. Іваненко, В. Нестайка, В. Близнеця простежена тема взаємодії людини і природи – одна з провідних у літературі для дітей ХХ ст. Досліджено, що сюжет «Арніки» З. Мензатюк розгортається як варіант казки про живу воду за допомогою мотиву подорожі. Для проблематики міських казок «Тисяча парасольок» характерне поєднання морально-етичних, пізнавально-екологічних і міфологічних аспектів. Екологічна складова жанру есе у збірках «Український квітник» та «Зелені чари» полягає в ідеї про збереження природи, зокрема червонокнижних видів рослин. В оповіданні О. Ільченка «Де живуть тварини» в художній формі презентовано етологію та екологію українського світу. Твір «Мандрівка Дощинки» проаналізовано на перетині літератури та природознавства. В оповіданнях «У кого ріжки кращі» та «Як коник співати навчився» продемонстровано вплив літератури для дітей на формування принципів екологічної взаємодії. Доведено, що екологічні аспекти віршоказок І. Андрусяка «Зайчикові книжечка» зреалізовано в соціальному вимірі. У повісті-казці «Третій сніг» екологічна тема переплітається з антиколоніальною. Екологічні аспекти у творі «Морськосвинський детектив» розглянуто в контексті жанрово-стильових особливостей. Ключові слова: література для дітей, сучасний літературний процес, міждисциплінарність, екокритика («зелені студії»), казка, віршоказки, есе, історії в малюнках для найменших, детектив.