У дисертації вперше здійснено аналіз "празького тексту" у світлі імагологічних теорій; визначено його основний зміст, межі й функціонування в поетичній творчості європейських поетів-модерністів першої половини XX ст. Доведено, що структуротвірними чинниками "празького тексту" є модернізм (витворений ним неоміфологізм), індивідуальна поетична творчість та з'єднання автохтонної літератури з емігрантською. Розкрито індивідуальний внесок українських і російських митців-емігрантів у збагачення художніх утілень Праги. Доведено, що такі характеристики "празького тексту" першої половини XX ст., як транскультурність, відкритість, динамічність, лабіринтний простір культур, гетерогенність дають змогу визначити його як ризоматичне утворення. Досліджено поліаспектний образ Праги в чеській і німецькомовній поезії. Визначено основні критерії та художні проекції празького тексту в емігрантському літературному континуумі. Проаналізовано особливості складної взаємодії архаїчного міфу, чеської національної художньої традиції і феноменів модерної дійсності у створенні та еволюції "празького тексту". Ключові слова: "празький текст", топос, імагологія, діалог, ризома, модернізм, поезія, еміграція, неоміфологізм, рецепція.