Дисертацію присвячено встановленню семантико-структурних та функційних властивостей партиципів і партиципних конструкцій у сучасній німецькій мові. У дослідженні розглянуто основні підходи до визначення частиномовної належності німецьких партиципів; запропоновано та обґрунтовано термін партиципна клауза, що відбиває синтаксичну поведінку партиципів з урахуванням їхніх синтаксичних ролей; описано внутрішню архітектуру ПКл, яка складається з проекцій CP-TP-vP- VP. З огляду на принципи генеративної граматики дієслівний характер партиципів виявляється у їхній здатності утворювати власну партиципну клаузу. Партиципні клаузи містять імпліцитний PRO-суб'єкт, зв'язок якого з антецедентом у матричній клаузі описано за допомогою поняття контролю. У дослідженні встановлено список морфосинтаксичних моделей речень з партиципами та партиципними клаузами, виявлено функційну та структурну специфіку моделей; розкрито частотність вживання певних моделей речень з партиципними клаузами в німецькомовних наукових текстах соціогуманітарного спрямування. Розроблено класифікацію партиципних клауз у ролі ад'юнкта за функційним критерієм. Ключові слова: частиномовна класифікація, партицип І, партицип II, клауза, партиципна клауза, морфосинтаксичні моделі, синтаксичні ролі, функційні типи партиципних клауз, контроль PRO.