Розглянуто характер найбільш розповсюджених травм в українському жіночому гандболі. Узагальнені засоби реабілітації після різних видів травм та показаний відсоток повернення спортсменок після різних видів травм. В ході дослідження застосовувались анкетування, опитування та бесіди з гравцями, лікарями та тренерами провідних гандбольних клубів України. Встановлено, що найбільша кількість травм припадає на пошкодження верхніх та нижніх кінцівок (38% та 26% відповідно). Розподіл випадків травматизму гравців різного ігрового амплуа наступний: у воротарів (24%), лінійних (26%) та крайніх (20%) гравців, розігруючих та напівсередніх 14 % та 16 % відповідно. В ході дослідження встановлено, що 63,2% спортсменок використовує консервативний методом лікування, а 36,8% гандболісток застосовують оперативний метод лікування. Встановлено, що найбільший відсоток неповернення гандболісток до активної змагальної діяльності після надривів та розривів зв'язок становить - кожна третя спортсменка, після видалення менісків - кожна четверта, після струсів мозку не повернулася кожна п'ята гандболістка. Травматизм в спорті за-лишається однією з головних проблем його існування. Ключові слова: гандбол, травматизм, спортивна травма, реабілітація, профилактика, спортсмен, тренер.