У дисертації здійснено комплексний аналіз теорії та практики професійної успішності майбутнього вчителя у закладах вищої освіти України другої половини XX - початку XXI століття. Виокремлено основні базові поняття, які розкривають сутність професійної успішності майбутнього вчителя, визначено соціальний та емоційний інтелекти як засадниче підґрунтя професійної успішності, розкрито ґенезу професійної успішності через наскрізні ланки - професійна компетентність, професійна творчість / майстерність, педагогічний професіоналізм, акмевектор. Здійснено ретроспективний аналіз теорії та практики професійної успішності майбутнього вчителя у закладах вищої освіти України другої половини XX - початку XXI століття та виокремлено й схарактеризовано три етапи: перший (1959-1991 рр.) - творчо-пошуковий; другий (1991-2011 рр.) - інноваційно-технологічний; третій (2011-2020 рр.) - парадигмально- трансформаційний. Визначено передумови, змістово-процесуальне та проектувально-технологічне забезпечення професійної успішності майбутнього вчителя. Розроблено модель розвитку професійної успішності майбутнього вчителя, яка дозволяє цілісно та системно врахувати всі чинники, мету, завдання, передумови, підходи, організаційно-педагогічні умови, види освіти, форми, технології, методи, наскрізні ланки розвитку та ін., що визначають безперервний процес розвитку вчителя як професіонала та професійно успішної особистості. Фактологічний матеріал та джерельна база дослідження стали основою для оновлення змісту освітніх компонентів, акцентуючи на аспектах розвитку професійної успішності та її засадничої основи - соціального та емоційного інтелектів. Ключові слова: професійна успішність, майбутній вчитель, соціальний інтелект, емоційний інтелект, професійна компетентність, педагогічна творчість, педагогічна майстерність, педагогічний професіоналізм, акмевектор педагогічної діяльності, саморозвиток, професійна підготовка, освіта, педагогічна освіта, заклади вищої освіти, заклади загальної середньої освіти.