Дисертація присвячена розв'язуванню актуальної і практично важливої проблеми формування культури способу життя учнівської молоді. Окреслено науково-теоретичні основи формування культури способу життя в контексті цивілізаційного та культурологічного підходів з урахуванням особливостей українського націєтворення; схарактеризовано особливості формування культури способу життя учнівської молоді в другій половині XX століття в радянську (1959-1991 рр.; предметно-змістовий аспект) та пострадянську (1991-2002 рр.; функціональний аспект) добу з екстраполяцією продуктивного досвіду з метою його впровадження в сучасні заклади освіти (соціокультурний та інформаційно-комунікаційний аспект); запропоновано рекомендації для арабських країн, зокрема Йорданії, щодо покращення стану здоров'я учнівської молоді та формування культури її способу життя. Визначено змістову сутність культури способу життя учнівської молоді через уточнення поняття "культура способу життя" як рівня вдосконалення різноманітних сфер людського життя і діяльності, в яких подані гідні умови життя носія (або суб'єкта способу життя), що постійно змінюються, а фундаментом ціннісної орієнтації і мотивації поведінки виступають моральні цінності, що апелюють до вільного вибору особистості і підкріпляються внутрішньо особистими формами самоконтролю й самоствердження; виокремлено основні поняття (культура, спосіб життя, здоров'я, діяльність, соціальний добробут, здоровий спосіб життя), критерії і показники культури способу життя учнівської молоді. Ключові слова: культура, спосіб життя, культура способу життя, здоров'я, діяльність, соціальний добробут, здоровий спосіб життя, учнівська молодь, радянська та пострадянська доба, предметно-змістовий аспект, функціональний аспект, соціокультурний та інформаційно-комунікаційний аспект, XX століття, український національний характер, арабські країни.