У монографії комплексно досліджено "поетичний універсум" календарно-обрядових пісень, які є органічною частиною культури українського етносу. Зосереджено увагу на фольклорній традиції та її художньому сприйнятті. Розглянуто пам'ять, яка є ресурсом уяви, сформована спогадами та закріплена в просторі, жесті, образі. Синкретичну картину окреслюють традиційні смисли - словесна мова, міміка, хореографія та музика. Акцентовано на естетизмі обрядів, ритуалів (візуалізація обрядового церемоніалу), соціорегулювальній ролі співу. Представлено темпоральну картину календарно-обрядової поезії та простір, який виступає своєрідною матрицею, у межах якої функціонують образи, символи та певні правила творення моделі світу. Розкрито синтезуючу функцію архітектоніки шляхом аналізу народної пісні як універсальної художньої цілості. Високомистецькими, емоційними твори стали завдяки поетичним засобам вираження (епітет, порівняння, гіпербола, метафора, символіка). Стилістично-композиційна маркованість розкрита через експресивність, формульність, поетичний паралелізм, повтори та рефрени. Запропоновано науково-теоретичну інтерпретацію календарно-обрядового фольклору, який через чисельність та високу художню досконалість повинен стати базою для української культури, особливо у пору цифрових технологій. Ключові слова: календарно-обрядовий фольклор, пам'ять, традиція, архітектоніка тексту, образна система, стилістично-композиційна маркованість, поетичні засоби вираження, візуалізація обрядового церемоніалу.