У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз питань поетики символізму в ліриці Олександра Олеся у контексті її зіставлення із основними тенденціями розвитку європейського поетичного символізму та його взаємодії з національними традиціями. Уточнено та поглиблено попередньо напрацьовані українським літературознавством теоретичні знахідки олесезнавців щодо вивчення головних аспектів стильової своєрідності, поетики та проблематики лірики Олександра Олеся, художньої типології поетичних образів-символів. У роботі визначено роль та значення творчості Олександра Олеся як важливої єднальної ланки в розвитку традицій української поезії та новітніх досягнень європейської художньої словесності; систематизовано й теоретично, з погляду сучасної літературознавчої парадигми, переосмислено моделі рецепції творчості митця в літературній критиці; досліджено аксіологічні аспекти поетики символізму Олександра Олеся, пов'язані з виявом його авторецептивного дискурсу; проаналізовано семантичні та поетикальні особливості індивідуально-стильової художньої символіки поста, співвіднесені з різними аспектами релігійного, екзистенційного, соціального буття людини та впливу на неї природного оточення. Ключові слова: модернізм, символізм, символ, музична стихія, релігійні мотиви, мариністика, солярна, флористична, орнітоморфна символіка.