Дисертація є комплексним дослідженням еволюції економічного та правового становища київського міщанства впродовж 1782-1870 рр. Встановлено, що основними джерелами поповнення міщанського стану були вихідці із сіл та збіднілі купці третьої гільдії. Детально висвітлено майнове становище київського міщанства, яке було найчисельнішою, але водночас і найбіднішою верствою населення полісу. Основними сферами професійно-господарської діяльності київських міщан були: ремісництво, торгівля, мануфактурне, фабричне та заводське виробництво, промисли, землеробство тощо. Однією з найприбутковіших галузей була торгівля, центром якої став Поділ, водночас найошатніша та найбагатша частина міста. Кияни сплачували велику кількість податків, які постійно збільшувалися, зокрема, державні, земські, податки на продовольство та ін. До непрямих податків належав гербовий збір, який стягувався шляхом продажу гербового паперу для оформлення ділових угод. З другої третини XIX ст. кияни несли ще й рекрутську, дорожню, заїжджу та гужову повинності. Після ліквідації магдебурзького права, правове становище київських міщан різко погіршилося, в тому числі змінилися й умови їхньої участі у місцевих органах влади. Ключові слова: міщани, київське міщанство, економічне становище, правове становище, влада, економіка, право, вибори, самоврядування.