У дисертації досліджено й науково систематизовано творчу спадщину Г. Ващенка, з'ясовано її специфіку, структуру концепції духовно-морального виховання й освіти української молоді з погляду сучасних методологічних позицій, ііерсонашстично-біографічного, феноменологічного, герменевтичного, синергетичного, парадигмального, аксіологічного, системно-хронологічного підходів; схарактеризовано поняттєво-термінологічний інструментарій та концептуальні засади авторської моделі дослідження. Ураховуючи авторські критерії, розроблено й науково аргументовано періодизацію науково- педагогічної та освітньо-культурної діяльності вченого: І період - освітньо- виховний - (1878-1903 рр.); II період - професійно-діяльнісний (1903-1917 рр.); ІІІ період - експериментально-новаторський (1917-1934 рр.); IV період - науково-дослідницький (1934-1943 рр.); V період - методолого-аналітичний (1943-1967 рр.): виокремлено закономірності, суперечності, тенденції (універсальні загальноосвітні та творчо-діяльнісні особистісні) науково- педагогічної та освітньо-культурної творчості Г. Ващенка; систематизовано сукупність ідей і засобів технологічного складника концепції духовно-морального виховання та освіти української молоді у спадщині Г. Ващенка; здійснено наукову оцінку доробку Г. Ващенка в дослідженнях сучасних учених;окреслено шляхи актуалізації його концепції духовно-морального виховання та освіти української молоді в сучасній українській науці та освітній практиці. Ключові слова: спадщина Г. Вашенка, українська молодь, освіта, духовно-моральне виховання, виховний ідеал, концепція, національні цінності, принципи навчання й виховання.